#FundReise День 5 – Київ

Вона більше не хоче просто спостерігати. Сибілла, співзасновниця Мюнхен Київ Квіру, їде до Києва. Вона відвідує наших друзів та партнерів, пише блог та збирає пожертви. У перший же день свого перебування в Києві вона чує сигнал повітряної тривоги. Вона написала цей текст в метро, низинні станції якого слугують укриттям для людей.

Час подій: 20 годин за добу
Температура: Мінус 7 градусів, всередині: плюс 19
Зібрано пожертв: 1 641,51 з 18 000 євро
Особливі події: Нормально
Всі записи в блозі: Поїздка Сібілли #FundReise до Києва в розпал війни

У неділю я їхала потягом з Перемишля до Києва. Це був емоційний момент, коли митник додав ще один штамп до незліченних штампів про в’їзд в Україну, які я зібрала у своєму паспорті. Як чудово, що ця країна все ще існує. Як це неймовірно, що ця країна все ще існує!

Подорож потягом через країну, яка зараз переживає війну, видається мені цілком нормальною. Я все-таки в західній частині країни. Як і передбачав Сергій Сумлінний (див. #FundReise День 1), тут тепло, як я і сподівалася, є свіжа кава і, неочікувано, навіть стабільний інтернет.

Коли потяг вчасно прибуває до Києва, я нічого не бачу, дивлячись у вікно. Просто темно – це результат російської війни проти мирного населення.

У Києві на вокзалі мене зустрічає Олена з подругою. Олену запрошували до Мюнхена кілька разів: у 2013 році як спікерку на Лесбійську весняну конференцію, як ведучу виставки “Без права бути собою” у 2014 році, як учасницю популярних воркшопів Уве Хагенберга на тему “Розбудова спільноти/Волонтерська робота в ЛГБТІК-спільноті*”.

Приїжджаючи до Мюнхену, вона завжди залишалась у мене вдома. Мені приємно відчувати її компанію.

Оскільки в Києві скоро комендантська година і метро ходить не так часто, вони вдвох садять мене в таксі, яке відвозить мене до мого помешкання. Я зупинилася в приватному будинку, про це пізніше напишу. Скажу лише, що мої блоги зараз пишуться за допомогою мого нового редактора кішки Каї)

У понеділок вранці, у свій перший день у Києві, я вперше відвідую офіс КиївПрайду і знаходжу листівку Мюнхен Київ Квіру. Дуже приємно.

В офісі КиївПрайду мені люб’язно пропонують робоче місце, якщо воно мені знадобиться. Тут є надійна електрика, інтернет та душ. Але чи зможу я коли-небудь знову писати тексти без Каї? (Власники котів, я чую, як ви регочете!).

Буквально за рогом знаходиться маленька кав’ярня, якою керує біженка з Харкова. З цього починається мій шлях відкриття українського творчого протесту.

Креативні форми протесту

“Російський військовий корабель, йди на ***” стало знаковим висловом українського опору російському нападу. Сказане солдатом у перші дні війни, звучить як удар кулаком у задньому кутку шкільного подвір’я. Адже Україні не довелося захищатися від злої сили. Я вважаю, що така форма опору демонструє ментальну силу і вважаю її просто чудовою! Про це навіть пісні складають.

Паперовий стаканчик з котиком одразу нагадує мені мюнхенську художницю Наомі Лоуренс, яка багато років була дуже активною учасницею Мюнхен Київ Квіру. Треба негайно надіслати їй фотографії.

Коли я прочитала про стріт-арт Бенксі ще в листопаді, я одразу зрозуміла, куди хочу піти в першу чергу, коли буду в Києві: до графіті на Майдані.

Тут, як ніде, я відчуваю першу повітряну тривогу. ВІДЕО. Це депресивно, це правда, але я не боюся. Інакше мене б тут, напевно, теж не було. Я підготувалася, як могла, і уважно спостерігаю за оточуючими. Але про це трохи згодом.

Перша повітряна тривога

Якщо не брати до уваги повітряну тривогу, то в Києві все виглядає цілком нормально – на перший погляд. Лише другий погляд показує, що я перебуваю в столиці країни, яка воює.

Оскільки я багато чого побачила, пережила і відчула, то мушу зробити вибір для цього блогу. І ось він:

Як тільки я фотографуюсь на фоні напису “Я люблю Україну”, одразу ж з’являються троє людей: чоловік з голубами на плечі (“Хочеш гарне фото?”), чоловік з сувенірами (“Handmade in Ukraine”) і чоловік з …

Ні, чоловік, який займається продажою автобусних турів, не прийде. Туристичні автобуси дійсно зараз не ходять. Але крім цього, все начебто нормально. Вміло відбиваюся від хлопців, потім повертаюся до моря прапорів і до мене знову підходить чоловік з сувенірами.

Українські браслети, які він мені вручає, – це знак солідарності з солдатами, які були поранені у бою . Тож я даю пожертву і отримую синьо-жовтий браслет, як і було описано. Чоловік розпитує, чому я тут (у гостях у друзів) і звідки я (з міста-побратима Києва – Мюнхена). “Моя дочка втекла туди з онуками”, – відповідає він, виглядаючи сумним, бо не бачив її так давно.

Мені здається дивним, що через цю війну саме Німеччина стала місцем притулку, і відносини людей один з одним формуються абсолютно по-новому. Я не можу сказати, що це нова  можливість для всіх людей, тому що жахлива війна є спусковим гачком, але це відбувається.

Магазин з українським одягом, магазин шоколаду Roshen (ми з Мюнхен Київ Квір є постійними клієнтами), Бесарабський ринок, київський продуктовий ринок переважно для туристів, – всі зачинені.

Київське метро свідомо побудували дуже глибоко. Зараз, під час війни, воно перетворюється на бункер: на ескалаторах є місця для сидіння, вестибюлі та платформи перетворюються на укриття. Я бачу розкладні стільці, каремати і зовсім нову військову рутину.

Ми не повинні звикати до цієї жорстокості

Цей пейзаж змушує мене згадати дослідника насильства Яна Філіпа-Ремтсма, який сам пережив масове насильство, але вже проводив дослідження на цю тему раніше. Якось Ремтсма сказав, що навіть у насильстві люди приживаються до  рутини, у звичку, якщо це можливо. Тому ми повинні. Щоб вижити, людині потрібна рутина.

Але ми, хто живемо у мирі, не повинні звикати до всього цього, просто спостерігати за цією війною, нічого не відчувати. Ми не повинні, у нас є вибір.

Пожертви допомагають  Україні, вони допомагають нам залишатися небайдужими та співчутливими.

Кожен євро має значення.

#FundReise #MunichKyivLove #18.000 Euro

Ви можете допомогти

Індивідуальна допомога

Munich Kyiv Queer має власну кампанію зі збору коштів: www.paypal.me/ConradBreyer – це кампанія для підтримки людей в Україні, з якими ми тісно співпрацювали протягом останніх десяти років. Вони наші друзі та партнери. Ми знаємо їх особисто і сумуємо за ними. Проте Munich Kyiv Queer – це ініціативна група, а не асоціація, тому ми не можемо видавати квитанцій про пожертвування. Але ми можемо допомогти швидко, прямо й безбюрократично. І ми це вже робимо.

Допомога жертвам війни

Асоціація “Міст до Києва” підтримує людей, які потребують допомоги, особливо дітей та багатодітні сім’ї.

• Одержувач: Brücke nach Kiew e.V.
• Банк: Raiffeisenbank München Süd eG
• IBAN: DE74 7016 9466 0000 0199 50
• BIC: GENODEF1M03
• Ключове слово: #FundTravel

Квитанція про пожертвування може бути видана на суму від 200 євро і більше.

Допомога ЛГБТІК* організаціям

Для підтримки ЛГБТІК* в Україні ми допомогли створити Альянс Queer Emergency Aid Ukraine, до якого залучено багато німецьких правозахисних ЛГБТІК* організацій. Усі ці групи мають доступ до дуже різних правозахисних організаційв Україні та використовують зібрані кошти на терміново необхідну допомогу чи евакуацію квір-людей. Кожна пожертва допомагає і стовідсотково використовується на користь квір-людей в Україні. Тут ви також можете отримати квитанції про пожертвування. Пожертвувати можна ТУТ

Питання? www.munichkyivqueer.org/пожертви-2/