Життя під вибухами: Історія Ангеліни про війну, страхи та надію

Ангеліна, 20-річна студентка з України, розповідає про свій досвід життя під час війни, постійний страх за близьких і втрату надії на майбутнє. Наша колумністка Ірина Ганенкова записала свою історію.

Привіт! Я Ангеліна, мені 20 років і я полісексуалка. Навчаюсь в Києві, але родом не звідси. Я тут щоб розповісти як вплинуло повномасштабне вторгнення на моє життя.

Отже, сама я з невеликого міста, і  під час початку вторгнення спокійно спала у своєму ліжку нічого не підозрюючи. Але невдовзі я прокинулась від вибуху. Зайшовши до моєї кімнати мати констатувала факт “Війна почалась”. Незадовго до цього ми хотіли виїхати на захід, щоб менше потрапляти під удар, але чомусь відтягували до кінця. У перший же день в моєму місці підірвали Аеродром та заблокували залізничні колії, тож тікати було нікуди. Та й звичайний в’їзд та виїзд з міста на наступний день замінували. Так вийшло що через нас оркам було зручно по прямій йти на Київ, тож з кожним днем військо підходило все блище і блище. Було страшно. Дуже страшно. Весь час вибухи та звуки ППО. 

Ми ховалися і спали у ванній кімнаті що не отоплюється, замурувавши вікно цеглою та досками. Так як будинок дерев’яний, то безпеки він ніякої не гарантував, тільки ванна кімната з каменю хоч якось умовно давала безпеку. Зазвичай все ж ми лазили у погриб, але він старий і був шанс що просто обвалиться від найменшого вітерця. Та й холодно там було, не хотілось захворіти враховуючи що окрім мене і батьків була ще маленька сестричка.

Також в перші дні всі продукти з магазинів просто порозгрібали. Весь час великі черги.

Пам’ятаю як з татом в магазин полуфабрикатів ходили. Так як транспорт не ходив, то виходили о 6 годині ранку щоб бути біля магазину о 7, і прийшовши ти вже був прядесятий в черзі, хоч магазин починав роботу об 11 годині.

Або ж черги за молоком біля продуктового, де ти стоїш зо 2 години заради літри молока.

Було важко, але впринципі все саме необхідне було.

Відчуття та наслідки

Звичайно ж це стрес, який повпливав на моє сприйняття гучних звуків. Ти завжди прислухаєшся що коється назовні. Наразі я не можу не лякатися грому та блискавки, а також салютів, що дають неприємні флешбеки.

Також паніка і страх коли чуєш або бачиш літаки або вертольоти, бо завжди є шанс що це ворожий. І це лякає.

Стосовно ментально стану, то думаю депресія мене гризла і до війни, але з початку повномасштабного вторгнення все погіршало. Ти весь час у стресі і встраху за своє життя та життя своїх близьких. На щастя всі мої найрідніші близьких живі, але навіть не знаю і уявляти не хочу що було б якби їх не стало.

Дуже страшно за тата та родичів, що фактично є призовного віку. Їм в будь який момент можуть вручити повістку.

В найкращому випадку – швидка смерть, в найгіршому – скалічене життя, як мінімум ментально, в добавок до фізичного. Так є шанс що твій тато, друг, брат чи дятько повернуться живими, але вони не повернуться такими як були. Вже ніколи. Бо війна дійсно змінює, вона нищить.

Також дуже важко будувати якісь плани на майбутнє та мати якісь амбіції, коли завтра може і не настати. Тож тепер моє саме ненависне питання ” – Ким ти бачиш себе через 5 років?” . Відповідь проста ” – Ніким. Не бачу. Не можу побачити” . І це дійсно лякає.

Хочеться побільше бути із близькими. Хочеться цінувати моменти. Проте не з усіма є змога. Багато хто по виїздив закордон, тож так, це сумно.

Не знаю чи є цьому всьому кінець і коли війна закінчиться, але надіюсь якнайшвидше. Бо кожен день – це згублені життя. Несправедливо згублені через забаганки якогось віслюка та його васалів . Але ми – Українці, ми сильні, тож я вірю що нам усе по плечам. Ми зможемо це зробити!

Ви можете допомогти

Індивідуальна допомога Мюнхен Київ Квір проводить власну кампанію зі збору коштів на сайті www.paypal.me/ConradBreyer, щоб підтримати квір-людей в Україні, які потребують допомоги або змушені мігрувати. Чому? Тому що не всі ЛГБТІК*-люди мають доступ до місцевих ЛГБТІК*-організацій. Ця допомога є прямою, швидкою і безкоштовною, якщо ви обираєте опцію “Для друзів і сім’ї” на PayPal. Якщо у вас немає PayPal, ви можете надіслати гроші на приватний рахунок Конрада Брейєра, IBAN: DE427015000021121454.

Всі запити від спільноти ретельно перевіряються нашими партнерськими організаціями в Україні. Якщо вони можуть допомогти самі, вони беруть на себе відповідальність. Якщо потреба в допомозі перевищує їхні (фінансові та/або матеріальні) можливості, ми втручаємося.

Допомога ЛГБТІК* організаціям Для підтримки ЛГБТІК* в Україні ми допомогли створити Альянс Queer Emergency Aid Ukraine, до якого залучено багато німецьких правозахисних ЛГБТІК* організацій. Усі ці групи мають доступ до дуже різних правозахисних організаційв Україні та використовують зібрані кошти на терміново необхідну допомогу чи евакуацію квір-людей. Кожна пожертва допомагає і стовідсотково використовується на користь квір-людей в Україні. Тут ви також можете отримати квитанції про пожертвування. Пожертвувати можна ТУТ

Питання? www.munichkyivqueer.org/пожертви/

Повернутися до огляду