#FundReise День 5 – Київ
06.12.2022 | cb — Немає коментарівВона більше не хоче просто спостерігати. Сибілла, співзасновниця Мюнхен Київ Квіру, їде до Києва. Вона відвідує наших друзів та партнерів, пише блог та збирає пожертви. У перший же день свого перебування в Києві вона чує сигнал повітряної тривоги. Вона написала цей текст в метро, низинні станції якого слугують укриттям для людей.
Час подій: 20 годин за добу
Температура: Мінус 7 градусів, всередині: плюс 19
Зібрано пожертв: 1 641,51 з 18 000 євро
Особливі події: Нормально
Всі записи в блозі: Поїздка Сібілли #FundReise до Києва в розпал війни
У неділю я їхала потягом з Перемишля до Києва. Це був емоційний момент, коли митник додав ще один штамп до незліченних штампів про в’їзд в Україну, які я зібрала у своєму паспорті. Як чудово, що ця країна все ще існує. Як це неймовірно, що ця країна все ще існує!
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/image8-2-1024x768.jpeg)
Подорож потягом через країну, яка зараз переживає війну, видається мені цілком нормальною. Я все-таки в західній частині країни. Як і передбачав Сергій Сумлінний (див. #FundReise День 1), тут тепло, як я і сподівалася, є свіжа кава і, неочікувано, навіть стабільний інтернет.
Коли потяг вчасно прибуває до Києва, я нічого не бачу, дивлячись у вікно. Просто темно – це результат російської війни проти мирного населення.
У Києві на вокзалі мене зустрічає Олена з подругою. Олену запрошували до Мюнхена кілька разів: у 2013 році як спікерку на Лесбійську весняну конференцію, як ведучу виставки “Без права бути собою” у 2014 році, як учасницю популярних воркшопів Уве Хагенберга на тему “Розбудова спільноти/Волонтерська робота в ЛГБТІК-спільноті*”.
Приїжджаючи до Мюнхену, вона завжди залишалась у мене вдома. Мені приємно відчувати її компанію.
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/image10-2-edited.jpeg)
Оскільки в Києві скоро комендантська година і метро ходить не так часто, вони вдвох садять мене в таксі, яке відвозить мене до мого помешкання. Я зупинилася в приватному будинку, про це пізніше напишу. Скажу лише, що мої блоги зараз пишуться за допомогою мого нового редактора кішки Каї)
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/image11-2-1024x768.jpeg)
У понеділок вранці, у свій перший день у Києві, я вперше відвідую офіс КиївПрайду і знаходжу листівку Мюнхен Київ Квіру. Дуже приємно.
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/imag12-2-1024x768.jpeg)
В офісі КиївПрайду мені люб’язно пропонують робоче місце, якщо воно мені знадобиться. Тут є надійна електрика, інтернет та душ. Але чи зможу я коли-небудь знову писати тексти без Каї? (Власники котів, я чую, як ви регочете!).
Буквально за рогом знаходиться маленька кав’ярня, якою керує біженка з Харкова. З цього починається мій шлях відкриття українського творчого протесту.
Креативні форми протесту
“Російський військовий корабель, йди на ***” стало знаковим висловом українського опору російському нападу. Сказане солдатом у перші дні війни, звучить як удар кулаком у задньому кутку шкільного подвір’я. Адже Україні не довелося захищатися від злої сили. Я вважаю, що така форма опору демонструє ментальну силу і вважаю її просто чудовою! Про це навіть пісні складають.
Паперовий стаканчик з котиком одразу нагадує мені мюнхенську художницю Наомі Лоуренс, яка багато років була дуже активною учасницею Мюнхен Київ Квіру. Треба негайно надіслати їй фотографії.
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/image0-5-1024x768.jpeg)
Коли я прочитала про стріт-арт Бенксі ще в листопаді, я одразу зрозуміла, куди хочу піти в першу чергу, коли буду в Києві: до графіті на Майдані.
Тут, як ніде, я відчуваю першу повітряну тривогу. ВІДЕО. Це депресивно, це правда, але я не боюся. Інакше мене б тут, напевно, теж не було. Я підготувалася, як могла, і уважно спостерігаю за оточуючими. Але про це трохи згодом.
Перша повітряна тривога
Якщо не брати до уваги повітряну тривогу, то в Києві все виглядає цілком нормально – на перший погляд. Лише другий погляд показує, що я перебуваю в столиці країни, яка воює.
Оскільки я багато чого побачила, пережила і відчула, то мушу зробити вибір для цього блогу. І ось він:
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/image1-5-1024x683.jpeg)
Як тільки я фотографуюсь на фоні напису “Я люблю Україну”, одразу ж з’являються троє людей: чоловік з голубами на плечі (“Хочеш гарне фото?”), чоловік з сувенірами (“Handmade in Ukraine”) і чоловік з …
Ні, чоловік, який займається продажою автобусних турів, не прийде. Туристичні автобуси дійсно зараз не ходять. Але крім цього, все начебто нормально. Вміло відбиваюся від хлопців, потім повертаюся до моря прапорів і до мене знову підходить чоловік з сувенірами.
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/image2-4-1024x768.jpeg)
Українські браслети, які він мені вручає, – це знак солідарності з солдатами, які були поранені у бою . Тож я даю пожертву і отримую синьо-жовтий браслет, як і було описано. Чоловік розпитує, чому я тут (у гостях у друзів) і звідки я (з міста-побратима Києва – Мюнхена). “Моя дочка втекла туди з онуками”, – відповідає він, виглядаючи сумним, бо не бачив її так давно.
Мені здається дивним, що через цю війну саме Німеччина стала місцем притулку, і відносини людей один з одним формуються абсолютно по-новому. Я не можу сказати, що це нова можливість для всіх людей, тому що жахлива війна є спусковим гачком, але це відбувається.
Магазин з українським одягом, магазин шоколаду Roshen (ми з Мюнхен Київ Квір є постійними клієнтами), Бесарабський ринок, київський продуктовий ринок переважно для туристів, – всі зачинені.
![](https://munichkyivqueer.org/wp-content/uploads/2022/12/image6-2-1024x768.jpeg)
Київське метро свідомо побудували дуже глибоко. Зараз, під час війни, воно перетворюється на бункер: на ескалаторах є місця для сидіння, вестибюлі та платформи перетворюються на укриття. Я бачу розкладні стільці, каремати і зовсім нову військову рутину.
Ми не повинні звикати до цієї жорстокості
Цей пейзаж змушує мене згадати дослідника насильства Яна Філіпа-Ремтсма, який сам пережив масове насильство, але вже проводив дослідження на цю тему раніше. Якось Ремтсма сказав, що навіть у насильстві люди приживаються до рутини, у звичку, якщо це можливо. Тому ми повинні. Щоб вижити, людині потрібна рутина.
Але ми, хто живемо у мирі, не повинні звикати до всього цього, просто спостерігати за цією війною, нічого не відчувати. Ми не повинні, у нас є вибір.
Пожертви допомагають Україні, вони допомагають нам залишатися небайдужими та співчутливими.
Кожен євро має значення.
#FundReise #MunichKyivLove #18.000 Euro
Ви можете допомогти
Індивідуальна допомога
Munich Kyiv Queer має власну кампанію зі збору коштів: www.paypal.me/ConradBreyer – це кампанія для підтримки людей в Україні, з якими ми тісно співпрацювали протягом останніх десяти років. Вони наші друзі та партнери. Ми знаємо їх особисто і сумуємо за ними. Проте Munich Kyiv Queer – це ініціативна група, а не асоціація, тому ми не можемо видавати квитанцій про пожертвування. Але ми можемо допомогти швидко, прямо й безбюрократично. І ми це вже робимо.
Допомога жертвам війни
Асоціація “Міст до Києва” підтримує людей, які потребують допомоги, особливо дітей та багатодітні сім’ї.
- Одержувач: Brücke nach Kiew e.V.
- Банк: Raiffeisenbank München Süd eG
- IBAN: DE74 7016 9466 0000 0199 50
- BIC: GENODEF1M03
- Ключове слово: #FundTravel
Квитанція про пожертвування може бути видана на суму від 200 євро і більше.
Допомога ЛГБТІК* організаціям
Для підтримки ЛГБТІК* в Україні ми допомогли створити Альянс Queer Emergency Aid Ukraine, до якого залучено багато німецьких правозахисних ЛГБТІК* організацій. Усі ці групи мають доступ до дуже різних правозахисних організаційв Україні та використовують зібрані кошти на терміново необхідну допомогу чи евакуацію квір-людей. Кожна пожертва допомагає і стовідсотково використовується на користь квір-людей в Україні. Тут ви також можете отримати квитанції про пожертвування. Пожертвувати можна ТУТ
Питання? www.munichkyivqueer.org/пожертви-2/