Лист з Фронту

Петро Жеруха, 27-річний солдат, сповідує свій шлях серед хаосу війни. Незважаючи на небезпеки, Петро кидає виклик власній ідентичності, гордо відображаючи LGBT+ шеврон на своїй уніформі, стикаючись з дискримінацією в намаганнях добитися прийняття серед військових побратимів. Його історія є прикладом стійкості в обличчі протистояння. Наша колумністка Ірина Ганенкова записала його історію.

З перших днів вторгнення я вступив у армію. У ці критичні моменти все втратило сенс, окрім перемоги, яка прямо асоціювалася з майбутнім. На мить було відчуття, що не буде майбутнього, бо нас і нашу пам’ять нищать. Але виявилося, що любов до всього свого та віра були і є сильніші за будь-який страх перед смертю.

У війську я служу у підрозділі забезпечення та займаюсь всім, що пов’язане з транспортом. Моя військова частина дуже швидко вступила в бій на фронті, тому кожна секунда сумнівів та відсутності знань була проти нас. Наша команда логістики працювала практично цілодобово. Ми обговорювали, чи йти в укриття під час тривог чи звуків вибухів. Ми вирішили, що ми будемо працювати до останнього. Якщо ракета влучить у будівлю, де ми працюємо і ми загинемо, отже, так і буде. А якщо ні – вибухне десь поруч, то хвилюватися немає про що, а отже, зупиняти роботу тим паче. Ми не могли собі дозволити затримки у роботі, бо це прямо впливало на забезпечення наших бійців на позиціях.

Насправді, мій камін-аут пов’язаний не з армією, хоч я і відчував пряму загрозу життю, бо армія для мене не була безпечним середовищем. Не знаю, чи є вона такою взагалі. Моя подруга, яка була прямо дотична до створення законопроєкту про реєстровані партнерства, надихнула мене. Армійська система, навпаки, систематично пригнічувала.

Служити в армії – це надскладна справа, якщо служити віддано. Ми хотіли прагнути бути хорошими військовими та віддавали всю свою енергію, комфорт, принципи, особистий простір, кошти, навички, знання, і навіть деякі особисті права, лише аби наблизити перемогу. Ми знали, що ця система ніколи не подякує, і тому прийняли той факт, що будемо анонімними благодійниками, які пожертвували для неї всім, що мали, задля перемоги.

Я боровся і борюся з армійською системою за свою особистість та свою ідентичність. Я бачив, як люди втрачають частини себе в армії та на фронті. Я помічав, що також відчувають себе інакше і втрачають щось, ким я був до армії.

Коли я поділився з друзями думкою, що, можливо, хочу зробити камін-аут лише нашій команді – вони відмовили мене, однозначно через страх невідомого. Після перемоги – сказали вони, “не на часі” – золотий вислів, який так чітко описує діагноз нашого суспільства: прийняти рішення відкласти прагнення бути щасливими вже зараз. І я послухався.

Але коли дізнався про все, що зробила моя подруга для мене і таких як я у війську, я вирішив не пригнічувати більше свою особистість, зупинитися боятися реакцій та відкрито говорити про дискримінацію, якщо вона буде. І відкрився я, можливо, серед найконсервативніших людей, та у найнебезпечніших умовах, яких тільки можна уявити. Як ви розумієте, це сталося в зоні бойових дій між побратимами і посестрами, які вже більше року воюють, які стомлені, виснажені, поранені, після втрат, і з великою кількістю зброї. Мої начальники боялися, що мене просто застрелять. Я в це не вірив.

Коли я почепив на свою форму ЛГБТ+ прапор у вигляді шеврона, мені регулярно “радили” зняти його, і я вважаю, що хтось просто боявся агресії у мою сторону. Комусь було некомфортно, хтось дискримінував мене пасивно, а хтось вважав, що я дискриміную цим їх.

Проте я прийняв це – я є некомфортним для багатьох, незрозумілим, новим для сприйняття, щоб мене прийняти потрібно більше зусиль. І тому я служу з ЛГБТ+ шевроном, щоб мої військові сприймали мене таким, який я є, і формували кордони і стосунки зі мною справжнім. Хочу похвалитися тим, що я у цьому маю успіх і відчуваю, що таким способом обираю прагнути бути щасливим вже зараз.

Ви можете допомогти

Індивідуальна допомога Мюнхен Київ Квір проводить власну кампанію зі збору коштів на сайті www.paypal.me/ConradBreyer, щоб підтримати квір-людей в Україні, які потребують допомоги або змушені мігрувати. Чому? Тому що не всі ЛГБТІК*-люди мають доступ до місцевих ЛГБТІК*-організацій. Ця допомога є прямою, швидкою і безкоштовною, якщо ви обираєте опцію “Для друзів і сім’ї” на PayPal. Якщо у вас немає PayPal, ви можете надіслати гроші на приватний рахунок Конрада Брейєра, IBAN: DE427015000021121454.

Всі запити від спільноти ретельно перевіряються нашими партнерськими організаціями в Україні. Якщо вони можуть допомогти самі, вони беруть на себе відповідальність. Якщо потреба в допомозі перевищує їхні (фінансові та/або матеріальні) можливості, ми втручаємося.

Допомога ЛГБТІК* організаціям Для підтримки ЛГБТІК* в Україні ми допомогли створити Альянс Queer Emergency Aid Ukraine, до якого залучено багато німецьких правозахисних ЛГБТІК* організацій. Усі ці групи мають доступ до дуже різних правозахисних організаційв Україні та використовують зібрані кошти на терміново необхідну допомогу чи евакуацію квір-людей. Кожна пожертва допомагає і стовідсотково використовується на користь квір-людей в Україні. Тут ви також можете отримати квитанції про пожертвування. Пожертвувати можна ТУТ

Питання? www.munichkyivqueer.org/пожертви/

Коментарі закриті.

Повернутися до огляду