Небінарна і на фронті: боротьба Антоніни за визнання

В Україні багато транс*людей воюють в армії. Вони дають відсіч агресору, який загрожує їхньому життю. Але вони також борються за видимість та прийняття ЛГБТІК* – як Антоніна. Про День видимості трансгендерних людей – репортаж нашого кореспондента Євгена Лєсного.

Вони разом, вже 9 років, і 7 місяців з них ця пара служить в лавах територіальної оборони та збройних сил України. Антоніна Романова – небінарна людина (вона/її), з Сашею вони зустрілися тоді, коли вона ідентифікувала себе як Антон, гей. Через декілька років прийшло самоусвідомлення, проте Сашу це не злякало. Єдине – довелося звикати називати кохану людину у жіночому роді.

До повномасштабної війни вони працювали в театральній сфері, разом творили концептуальні спектаклі, перформанси, проте після вторгнення армії рф в Україну, на третій день записалися до тероборони Києва. Антоніна каже, що варіантів було небагато – сидіти вдома, переховуватись, та тремтіти через російські ракети, або… Навряд чи вони могли собі уявити раніше, до 24.02.2022, що взагалі колись візьмуть зброю до рук.

З них часто глузували сусіди та оточення, саме через їх відкритість, сексуальну та гендерну ідентичність. Коли вони вступили до тероборони – вирішили не ховатися. І навіть перший позивний (у всіх військових він має бути), Антоніна отримала саме такий, як мріяла – “Антоніна”. За документами вона досі Антон, проте впевнена, що це лише питання часу.

У війську для Антоніни здійснилася мрія

Попервах, коли вони стояли в Києві – вони навчалися, як користуватися зброєю, копати окопи, уникати російських безпілотників. А як прийшов наказ – іх направили на південний фронт, наразі Саша та Антоніна, яка опанувала міномет, воюють під Херсоном.

ЛГБТІК-спільнота допомагає парі – зібрали гроші на амуніцію, бронежилети та інші важливі на фронті речі. Те, що пара воює саме на Півдні – дуже важливо для Антоніни, бо вона родом з Криму. В 2014 році, після його анексії росіянами, вона була змушена покинути рідний дім, і зараз мріє туди повернутися, з українським прапором. А ще вона снить про Марш Рівності узбережжям (поки що окупованого) півострова.

Переймаються вони одним – що, якщо найгірше справдиться, і хтось з пари загине? До того ж, вони далеко не єдина пара ЛГБТІК-військових на фронті. За українським законодавством всі вони – чужі одне одному люди, і не отримають ніякої підтримки від держави, чи не зможуть вирішувати критичні питання щодо другої половини. Саме тому Саша та Антоніна покладають великі надії на прийняття в Україні закону про шлюби чи партнерства.

Ви можете допомогти

Індивідуальна допомога Munich Kyiv Queer має власну кампанію зі збору коштів: www.paypal.me/ConradBreyer – це кампанія для підтримки людей в Україні, з якими ми тісно співпрацювали протягом останніх десяти років. Вони наші друзі та партнери. Ми знаємо їх особисто і сумуємо за ними. Проте Munich Kyiv Queer – це ініціативна група, а не асоціація, тому ми не можемо видавати квитанцій про пожертвування. Але ми можемо допомогти швидко, прямо й безбюрократично. І ми це вже робимо.

Допомога ЛГБТІК* організаціям Для підтримки ЛГБТІК* в Україні ми допомогли створити Альянс Queer Emergency Aid Ukraine, до якого залучено багато німецьких правозахисних ЛГБТІК* організацій. Усі ці групи мають доступ до дуже різних правозахисних організаційв Україні та використовують зібрані кошти на терміново необхідну допомогу чи евакуацію квір-людей. Кожна пожертва допомагає і стовідсотково використовується на користь квір-людей в Україні. Тут ви також можете отримати квитанції про пожертвування. Пожертвувати можна ТУТ

Питання? www.munichkyivqueer.org/пожертви-2/