#FundReise День 10 – Повітряна тривога

Сибілла повернулася з Одеси. Сьогодні вранці її налякали вибухи у Києві. Російська армія випустила по українській столиці 40 ракет. Це був найсильніший обстріл з лютого і вперше Сибілла відчула страх.

Це блог Сибілли фон Тідеманн, співзасновниці Мюнхен Київ Квіру. Вона більше не хотіла просто спостерігати за тим, що відбувається в Україні, і поїхала туди сама. Вона відвідує там наших друзів та партнерів, звітує та збирає пожертви.

Електроенергія: відсутня
Температура: без підігріву
Барометр пожертв: 7528,67 з 18 000 євро
Особливі події: Мені стає страшно
Всі записи в блозі: Поїздка Сібілли #FundReise до Києва в розпал війни

Я отримую неймовірну кількість вдячних відгуків про свою поїздку в Україну. Не тільки від подруги, як Олена (див. нижче), а й від незнаомих мені людей на вулиці, в супермаркеті, в метро.

Туристів наразі немає, приїздять лише журналісти та політики. Те, що хтось їде до Києва з Мюнхена, тому що я сумує за містом – для більшості українців це просто неймовірно.

Цієї п’ятниці, 16 грудня, я прокинулася рано. Можливо, ще й тому, що невтомний Конрад, який веде цей блог на сайті, вчора натякнув, що пожертви надходять, але не назвав жодної цифри (негідник!). Однак він зараз з батьками і заслуговує на відпочинок.

Але мені всеодно цікаво. Ці пожертви, безперечно, є результатом чудової історії про мою подорож , опублікованої Рут Фреммер у мюнхенській газеті Abendzeitung. Я рада, що вийшло добре, гарно написано.

Я переглядаю журнал “Süddeutsche Zeitung”, який щотижня публікує фото з України. Сьогодні мова про станцію метро “Театральна”.

Протягом десятиліть там регулярно грає музика і танцюють люди похилого віку. І роблять це досі, а не тільки “до війни”, як пише автор Ларс Райхардт. Він дійсно міг перевірити свої факти, думаю я собі. Тому я шукаю в Google його електронну адресу, щоб відповісти йому, але нічого не знаходжу.

Мене зворушила і вразила ця радість життя, це бажання вижити. Я зняла невеличке ВІДЕО з місця подій.

Раптом спрацьовує попереджувальний додаток. Спочатку мене це не турбує, тому що повітряна тривога тут часте явище, і крім повідомлень у моєму додатку, я поки що не помітила нічого особливого в цьому. Небезпека залишається абстрактною.

Навіть сирени попереджають лише кілька хвилин на початку. “Інакше збожеволієш”, – казали мені. Адже обстріли можуть тривати по кілька годин.

Сьогодні не чути сирени, але чути гучні удари і вибухи, і вони тривають довго. Про це можно почути у ВІДЕО. Це не обов’язково удари, як пояснює  господар квартири Едвард, а звуки успішної протиповітряної оборони. Мені стає страшно. Я знімаю. І розміщую у Фейсбуці.

“Ти йдеш у метро?”, – запитую я Едуарда. Станції використувуються як бомбосховища.

“Ні, я хочу ще трохи попрацювати, поки є інтернет”.

Я вважаю, що кияни дуже загартовані.

Я не киянка.

Тож я одягаюся. Щоб не потрапити в якусь складну ситуацію в піжамі і шкарпетках, не маючи можливості конкретно уявити собі таку ситуацію. В голові асоціативно крутиться щось про хмари диму і уламки.

Повітряна тривога моїх сусідів не лякає

Але зрештою я не шукаю де сховатися на вулиці.  На вулиці холодно і мокро. Вибухає і вибухає. До станції метро десь кілометр, треба доїхати. Едвард і Кая вдома. Сусіди також вдома. Так само, як багато людей не йдуть в укриття.

Готую собі сирний бутерброд з солоними огірками. Я не хочу зараз голодувати. І я впевнена, що безпечніше не стояти близько до вікна.

“А тепер? Ти зараз підеш у метро?”, – запитую я Едуарда, коли вимикається світло, а разом з ним і інтернет. Роботи більше немає.

Едуард не йде, йде в душ.

Я готую каву. Може, четвертий раз. Або п’ятий.

Едуард закінчив приймати душ. Я закінчила варити каву. Ванна кімната вільна, але я не хочу приймати душ.

Я буду голою, коли в нас влучить російська ракета. Я не киянка.

А потім раптом несподівано зникає вода, як би ми не крутили кран. Едвард снідає. Роблю собі ще одну каву. У нас немає ні електрики, ні інтернету, ні води, але є газова плита.

Я не можу заперечувати той факт, що ця країна у стані війни

Едвард читає. Я п’ю каву. Я високо оцінюю українську протиповітряну оборону. Едуард вимагає: “Закрийте небо над Україною”. Ця вимога була дуже актуальною, особливо в перші тижні війни, інтенсивно обговорювалася та відхилена після інтенсивних дискусій.

Коли ти знаходишся в епіцентрі війни, Третя світова війна не здається такою страшною, думаю я собі.

Сьогодні по місту влучили 3 із 40 ракет. З 40 ракет було відбито 37.

У нас немає води, немає світла, а тепер ще й опалення. І не всі тут регулярно приймають душ. Я залишуся тут надовго, щоб перестати відштовхувати факти, що ця країна у стані війни.

Сьогодні вранці мені було страшно.

#FundReise #MunichKyivLove #18000Euro

Ви можете допомогти

Індивідуальна допомога

Munich Kyiv Queer має власну кампанію зі збору коштів: www.paypal.me/ConradBreyer – це кампанія для підтримки людей в Україні, з якими ми тісно співпрацювали протягом останніх десяти років. Вони наші друзі та партнери. Ми знаємо їх особисто і сумуємо за ними. Проте Munich Kyiv Queer – це ініціативна група, а не асоціація, тому ми не можемо видавати квитанцій про пожертвування. Але ми можемо допомогти швидко, прямо й безбюрократично. І ми це вже робимо.

Допомога жертвам війни

Асоціація “Міст до Києва” підтримує людей, які потребують допомоги, особливо дітей та багатодітні сім’ї.

• Одержувач: Brücke nach Kiew e.V.
• Банк: Raiffeisenbank München Süd eG
• IBAN: DE74 7016 9466 0000 0199 50
• BIC: GENODEF1M03
• Ключове слово: #FundTravel

Квитанція про пожертвування може бути видана на суму від 200 євро і більше.

Допомога ЛГБТІК* організаціям

Для підтримки ЛГБТІК* в Україні ми допомогли створити Альянс Queer Emergency Aid Ukraine, до якого залучено багато німецьких правозахисних ЛГБТІК* організацій. Усі ці групи мають доступ до дуже різних правозахисних організаційв Україні та використовують зібрані кошти на терміново необхідну допомогу чи евакуацію квір-людей. Кожна пожертва допомагає і стовідсотково використовується на користь квір-людей в Україні. Тут ви також можете отримати квитанції про пожертвування. Пожертвувати можна ТУТ

Питання? www.munichkyivqueer.org/пожертви-2/