Моє мирне життя змінилося вранці 24 лютого. І це моя історія.

Мене звати Степан, мені 28. Сам я з Нової Каховки, проживаю в одному з передмість Києва в дачному масиві, поряд з бабусею. До початку війни я працював на козловому крані на металобазі, щоденно відвантажуючи металопрокат.

Війна продовжується

ГО “Ти не один” продовжує ділитися історіями людей, котрі вже отримали допомогу, і з радістю діляться своїм досвідом.

В Києві мешкаю вже протягом чотирьох років. Мирне трудове життя різко змінилося 24 лютого вранці, коли подзвонив мій сусід і сказав, що б’ють по Борисполю авіаударами.

І невдовзі стався “приліт” в сусідній мікрорайон, від якого я мало не впав з дивану. На жаль, наша база була вимушена призупинити діяльність, і я втратив роботу. Йшли дні, ціни зросли буквально на все, а мої досить скромні заощадження танули…

Kовбаса по 450 грн

Через кілька тижнів мені вже банально не було за що купити продукти харчування. Та все ж найгірша ситуація була в моїх родичів, що залишилися на окупованій Херсонщині, насамперед мама. В Новій Каховці на прилавках залишилися тільки найпримітивніші продукти, ціни на які просто захмарні – лише печиво, макарони і ковбаса по 450 грн.

Я вже й не сподівався на допомогу, і був на грані відчаю. І тут знайомий хлопець, з яким я кілька років тому познайомився на одному з сайтів, порадив мені звернутися за допомогою в ГО “Ти не один”.

Мені досить швидко відповіли, поцікавились моїми потребами. Я написав розписку 2 рази на продукти харчування для себе і раз на допомогу родичам на окупованих територіях. Отримавши кошти, майже все відправив батькам – їм більше нікому допомогти, а евакуюватися вони, на жаль, не хочуть і не можуть.

Дякувати Богу, сам я у відносній безпеці, хоча матеріальна скрута досі залишається актуальною. Я безмежно вдячний вам, за те що допомогли мені вижити. Особлива подяка Максиму Бичинському, його чуйність і бажання допомогти – це просто диво. Бажаю вам і надалі робити благу справу, допомагаючи людям.