FundReise День 10 – Повітряна тривога
Сибілла повернулася з Одеси. Сьогодні вранці її налякали вибухи у Києві. Російська армія випустила по українській столиці 40 ракет. Це був найсильніший обстріл з лютого і вперше Сибілла відчула страх.
Це блог Сибілли фон Тідеманн, співзасновниці Мюнхен Київ Квіру. Вона більше не хотіла просто спостерігати за тим, що відбувається в Україні, і поїхала туди сама. Вона відвідує там наших друзів та партнерів, звітує та збирає пожертви.
Електроенергія: відсутня
Температура: без підігріву
Барометр пожертв: 7528,67 з 18 000 євро
Особливі події: Мені стає страшно
Всі записи в блозі: Поїздка Сібілли #FundReise до Києва в розпал війни
Я отримую неймовірну кількість вдячних відгуків про свою поїздку в Україну. Не тільки від подруги, як Олена (див. нижче), а й від незнаомих мені людей на вулиці, в супермаркеті, в метро.
Туристів наразі немає, приїздять лише журналісти та політики. Те, що хтось їде до Києва з Мюнхена, тому що я сумує за містом – для більшості українців це просто неймовірно.
Цієї п’ятниці, 16 грудня, я прокинулася рано. Можливо, ще й тому, що невтомний Конрад, який веде цей блог на сайті, вчора натякнув, що пожертви надходять, але не назвав жодної цифри (негідник!). Однак він зараз з батьками і заслуговує на відпочинок.
Але мені всеодно цікаво. Ці пожертви, безперечно, є результатом чудової історії про мою подорож , опублікованої Рут Фреммер у мюнхенській газеті Abendzeitung. Я рада, що вийшло добре, гарно написано.
Я переглядаю журнал “Süddeutsche Zeitung”, який щотижня публікує фото з України. Сьогодні мова про станцію метро “Театральна”.
Протягом десятиліть там регулярно грає музика і танцюють люди похилого віку. І роблять це досі, а не тільки “до війни”, як пише автор Ларс Райхардт. Він дійсно міг перевірити свої факти, думаю я собі. Тому я шукаю в Google його електронну адресу, щоб відповісти йому, але нічого не знаходжу.
Мене зворушила і вразила ця радість життя, це бажання вижити. Я зняла невеличке ВІДЕО з місця подій.
Раптом спрацьовує попереджувальний додаток. Спочатку мене це не турбує, тому що повітряна тривога тут часте явище, і крім повідомлень у моєму додатку, я поки що не помітила нічого особливого в цьому. Небезпека залишається абстрактною.
Навіть сирени попереджають лише кілька хвилин на початку. “Інакше збожеволієш”, – казали мені. Адже обстріли можуть тривати по кілька годин.
Сьогодні не чути сирени, але чути гучні удари і вибухи, і вони тривають довго. Про це можно почути у ВІДЕО. Це не обов’язково удари, як пояснює господар квартири Едвард, а звуки успішної протиповітряної оборони. Мені стає страшно. Я знімаю. І розміщую у Фейсбуці.
“Ти йдеш у метро?”, – запитую я Едуарда. Станції використувуються як бомбосховища.
“Ні, я хочу ще трохи попрацювати, поки є інтернет”.
Я вважаю, що кияни дуже загартовані.
Я не киянка.
Тож я одягаюся. Щоб не потрапити в якусь складну ситуацію в піжамі і шкарпетках, не маючи можливості конкретно уявити собі таку ситуацію. В голові асоціативно крутиться щось про хмари диму і уламки.
Повітряна тривога моїх сусідів не лякає
Але зрештою я не шукаю де сховатися на вулиці. На вулиці холодно і мокро. Вибухає і вибухає. До станції метро десь кілометр, треба доїхати. Едвард і Кая вдома. Сусіди також вдома. Так само, як багато людей не йдуть в укриття.
Готую собі сирний бутерброд з солоними огірками. Я не хочу зараз голодувати. І я впевнена, що безпечніше не стояти близько до вікна.
“А тепер? Ти зараз підеш у метро?”, – запитую я Едуарда, коли вимикається світло, а разом з ним і інтернет. Роботи більше немає.
Едуард не йде, йде в душ.
Я готую каву. Може, четвертий раз. Або п’ятий.
Едуард закінчив приймати душ. Я закінчила варити каву. Ванна кімната вільна, але я не хочу приймати душ.
Я буду голою, коли в нас влучить російська ракета. Я не киянка.
А потім раптом несподівано зникає вода, як би ми не крутили кран. Едвард снідає. Роблю собі ще одну каву. У нас немає ні електрики, ні інтернету, ні води, але є газова плита.
Я не можу заперечувати той факт, що ця країна у стані війни
Едвард читає. Я п’ю каву. Я високо оцінюю українську протиповітряну оборону. Едуард вимагає: “Закрийте небо над Україною”. Ця вимога була дуже актуальною, особливо в перші тижні війни, інтенсивно обговорювалася та відхилена після інтенсивних дискусій.
Коли ти знаходишся в епіцентрі війни, Третя світова війна не здається такою страшною, думаю я собі.
Сьогодні по місту влучили 3 із 40 ракет. З 40 ракет було відбито 37.
У нас немає води, немає світла, а тепер ще й опалення. І не всі тут регулярно приймають душ. Я залишуся тут надовго, щоб перестати відштовхувати факти, що ця країна у стані війни.
Сьогодні вранці мені було страшно.
#FundReise #MunichKyivLove #18000Euro
Ви можете допомогти
Індивідуальна допомога
Munich Kyiv Queer має власну кампанію зі збору коштів: www.paypal.me/ConradBreyer – це кампанія для підтримки людей в Україні, з якими ми тісно співпрацювали протягом останніх десяти років. Вони наші друзі та партнери. Ми знаємо їх особисто і сумуємо за ними. Проте Munich Kyiv Queer – це ініціативна група, а не асоціація, тому ми не можемо видавати квитанцій про пожертвування. Але ми можемо допомогти швидко, прямо й безбюрократично. І ми це вже робимо.
Допомога жертвам війни
Асоціація “Міст до Києва” підтримує людей, які потребують допомоги, особливо дітей та багатодітні сім’ї.
- Одержувач: Brücke nach Kiew e.V.
- Банк: Raiffeisenbank München Süd eG
- IBAN: DE74 7016 9466 0000 0199 50
- BIC: GENODEF1M03
- Ключове слово: #FundTravel
Квитанція про пожертвування може бути видана на суму від 200 євро і більше.
Допомога ЛГБТІК* організаціям
Для підтримки ЛГБТІК* в Україні ми допомогли створити Альянс Queer Emergency Aid Ukraine, до якого залучено багато німецьких правозахисних ЛГБТІК* організацій. Усі ці групи мають доступ до дуже різних правозахисних організаційв Україні та використовують зібрані кошти на терміново необхідну допомогу чи евакуацію квір-людей. Кожна пожертва допомагає і стовідсотково використовується на користь квір-людей в Україні. Тут ви також можете отримати квитанції про пожертвування. Пожертвувати можна ТУТ
Питання? www.munichkyivqueer.org/пожертви/
Повернутися до огляду