Різдвяний йодль

Під час останнього локдауну Munich Kyiv Queer запросив квір-хори з Едінбургу, Мюнхену та Одеси на цифровий міт-ап.

Стефані Хюглер

“Дякую вам за організацію цієї репетиції! Через карантин та інші перешкоди ми вже дуже давно не співали разом”, – каже Ольга Рубцова, коли ми всі разом зустрілися в зумі, як минулої зими, на віртуальне виконання різдвяних пісень. На календарі 28 листопада.

Ольга – керівниця “QWERTY QUEER”, ЛГБТ-хору з Одеси. Вона сидить на канапі разом з чотирма іншими хористами та хористками. А ми – ще 45 співаків та співачок з Німеччини, Шотландії та інших міст України – дивимося через свої екрани на її репетиційну кімнату.

У блакитному світлі різдвяних гірлянд та у різнобарвних светрах, п’ятеро хористів сяють яскравіше від святкового декору. Ми так раді їх бачити! Востаннє ми співали разом у березні.

Важлива сама думка, не прикраси

Також Кетлін Кроні (внизу), керівниця хору “Loud & Proud” з Едінбургу, і кілька її хористів та хористок вбралися святково: на них червоні з білим різдвяні капелюхи, на передньому плані запалена святкова свічка, а навколо ший вони намотали гірлянди. Вони також створюють нам різдвяний настрій.

І тільки ми, німці, порівняно з колегами та колежанками, підійшли до справи без зайвих прикрас та фантазії.

Як і годиться стереотипним німцям, ми, Штефан Блок, Саманта Сеймур та я, зконцентрувалися на організаційних питаннях, а про вбрання якось забули. Натомість, Мері Елен Кітченс (внизу), керівниця мюнхенського райдужного хору, зібрала у себе в репетиційній кімнаті ще й цілий квартет.

За дотримання усіх протиепідемічних норм та безпечної дистанції, вони заспівали для нас дві прекрасні німецькі колядки, подбавши про наш різдвяний настрій. Їхній спів записувався на центральний мікрофон та кілька камер.

Об’єднані пандемією

А потім всі співали йодлі. Немає різниці, де ми є: у Баварії, Шотландії або в Україні – щоб заспівати йодль знання мови не потрібне. Тьо тьо-і-рі, тьо тьо-і-рі. Нашим шотландським та українським співакам та співачкам це вимовити легше, ніж складні німецькі умлаути. До речі, практикуючи традиційний баварський спів під ковточок глінтвейну, можна розспіватися абсолютно невимушено.

Ми зібралися на цей міт-ап, щоб представити одне одному нашу народну святкову різдвяну музику та свою культуру, не наштовхуючись на мовні бар’єри. Тому що нам усім найперше потрібно одне – задоволення від співу.

Глінтвейн, дофамін та море любові

Йдеться не про мистецтво заради мистецтва, або конкурс співаків. Ми хочемо навчатися одне в одного та заручитися солідарністю у важкі часи пандемії.

Що, до речі, під час зум-репетиції зробити важче, ніж офлайн: через затримку у часі ми маємо вимикати свої мікрофони. Дивлячись на свої домашні екрани, можна подумати, що ми співаємо самі для себе. Але супровід квартетів, мінусівка або дотепні жарти наших музичних керівників дають відчуття приналежності до чогось більшого, до спільноти.

Під керівництвом Мері Елленс ми розучуємо народну німецьку пісню „Vom Himmel hoch o Englein komm“. Завдяки гуглу нам вдалося знайти її текст англійською. Хто не може співати мовою оригіналу – просто переходить на англійську.

Те саме відбулося з українським “Щедриком”, який ми розучуємо разом з Ольгою та її хором. У Західній Європі ця пісня відома під назвою “Carol of Bells”.  Між іншим ми багато сміємося, коли хтось промовляє щось невірно, або діє глінтвейн, чи дофамін, чи інші властиві людині нейромедіатори щастя, які вивільнюються при співі.

Подорож до казкової країни Різдва

Кетлін Кроні, керівниця шотландського хору „Loud & Proud“ з Едінбургу, обрала пісню „Lady of Autumn“. Хоча це і не різдвяна пісня, але вона оспівує тепле сонце, що поступається місцем снігу, та світло, що змінюється узимку.

Як добре, що ці принади має навіть зима під час пандемії коронавірусу! Гармонійні мелодії заколисують нас та створюють теплий, затишний і дуже різдвяний настрій. Піснею “O Tannenbaum” різними мовами ми завершуємо. Найсміливіші виконують соло, ввімкнувши свої мікрофони та заспівавши для решти учасників.

Велика квір-родина

Наприкінці тригодинної репитиції всім нам трохи здається, що ми здійснили подорож на різдвяні канікули в іншу країну. Ми зустрілися з іншими людьми та почули нові пісні.

Ми підіймали келихи з глінтвейном та раділи, дивлячись на вогонь свічок та гірлянд. І, навіть більше того – склалося відчуття, що попри пандемію і все, що нас розділяє у просторі, ми, велика ЛГБТ-родина, тримаємося разом.