Старі проблеми, нові перспективи. Становище ЛГБТ в Україні
27.03.2020 | cb — Немає коментарів
Український ЛГБТ-рух у 2019 році продовжував демонструвати та нарощувати свою активність. Кількість учасників чергового київського Маршу Рівності досягла 6-8 тисяч, а першого Маршу Рівності у Харкові – 2-3 тисяч, що навіть перевищило очікування його організаторок. Київський Марш Рівності 2019 став безпрецедентним не тільки за кількістю учасників, але й за їхнім складом: вперше у ньому взяла участь офіційна делегація урядової установи (Центр громадського здоров’я МОЗ України), вперше були сформовані колони ЛГБТ-ветеранів та волонтерів опору російській агресії, а також людей з інвалідністю.
Підвищення видимості української ЛГБТ-спільноти привертає увагу суспільства до її проблем і викликає запит на їх вирішення, який все важче ігнорувати політикам і урядовцям. Українські ЛГБТ організації зі свого боку роблять великий внесок у вирішення таких проблем, зокрема, шляхом співпраці з правоохоронними та державними органами, а також проведення освітніх заходів для представників таких ключових професій як журналісти, педагоги, психологи, соціальні робітники.
Злочини ненависті проти ЛГБТ
Насильство з боку праворадикальних угрупувань залишається болючою проблемою для українських ЛГБТ організацій та окремих активістів. Ситуація у цій сфері не зазнала суттєвих змін порівняно з кількома попередніми роками: праворадикальні організації не знижують рівень своєї гомофобної агресії, а правоохоронні органи не роблять кроків для ефективного вирішення цієї проблеми. Найбільш гучні заходи, на кшталт Маршів Рівності, забезпечуються досить надійною охороною від нападів агресивних опонентів, але в інших випадках поліція, як правило, діє дуже пасивно. Злочини ненависті проти ЛГБТ розслідуються неефективно, правопорушники часто уникають відповідальності, а мотиви нетерпимості за ознаками сексуальної орієнтації або ґендерної ідентичності ігноруються.
З початку 2019 року в українському законодавстві, що стосується інтересів і прав ЛГБТ, не відбулося суттєвих змін. Не зрушило з мертвої точки виконання ЛГБТІ-компонентів Плану дій у сфері прав людини, термін виконання яких сплив ще у попередні роки – зокрема, внесення змін до Кримінального кодексу, які би дозволили враховувати гомофобні/трансфобні мотиви при скоєнні злочинів для їх правильного кваліфікування, розслідування та належного покарання винних.
Політичне життя України у 2019 році було сфокусоване на передвиборчій кампанії, проведенні президентських і парламентських виборів і формуванні нової центральної влади за їх результатами. ЛГБТ-питання не грали в цих подіях скільки-небудь важливої ролі. У 2019 році в Україні були обрані новий президент – Володимир Зеленський – та новий склад Верховної Ради, яка призначила новий уряд на чолі з Олексієм Гончаруком. Хоча, в цілому, нова влада складається і молодших і більш сучасних, менш релігійних і консервативних людей, ніж їхні попередники, наразі це не призвело до здійснення нею реальних кроків у вирішенні ЛГБТ=питань.
Українські церкви
Українські церкви у 2019 році зберігали своє традиційне непримиримо вороже ставлення до захисту прав ЛГБТ, але їхній вплив на нову владу помітно зменшився. Президент Зеленський, на відміну від своїх попередників, не став брати участь у релігійних церемоніях, а головні лобісти церковних інтересів у попередній адміністрації втратили свої посади.
Центром “Наш світ” у 2019 році було задокументовано 369 випадків дій на ґрунті гомофобії/трансфобії, дискримінації, а також інших порушень прав ЛГБТ в Україні. Найчастіше від гомофобної/трансфобної агресії, дискримінації та інших порушень страждали представники ЛГБТ-спільнот крупних міст, де вони є найбільш видимими: Київ, Харків, Одеса , а також Херсон.