новини

Блог волонтерів: тиждень в Мюнхені очима українських ЛГБТ+активістів

10.05.2018 | sm — Немає коментарів
0

Цього квітня, вже вчетверте, група волонтерів та волонтерок з усієї України відвідала столицю Баварії для участі в навчальній програмі. Під час волонтерських воркшопів ми розказали українським ЛГБТ+ активісткам та активістам про те, як працює на добровільницьких  засадах мюнхенська сцена. Вони відвідали основні організації, дізнались про місцеві реалії, та спробували самі залучитись до волотнерських активностей. Читайте про їх враження від програми!

Виталина Коваль, Ужгород

Никогда не была в Германии. Существует стереотип о том, что немцы суховаты и любят дистанцию, поэтому на задушевные беседы нечего и рассчитывать. Буквально с первых часов в Мюнхене этот миф был развенчан.

Willkommenskultur — аналог нашего понятия о культуре гостеприимства. Мюнхен любезно встречает и приглашает в Баварию многочисленных гостей из разных частей мира, открывая колорит немецкой культуры и особенности местного уклада. Для нас странно, когда супермаркеты не работают после 8 вечера, а в воскресенье — совсем. Мы привыкли перерабатывать, относимся к постоянно открытым магазинам, как к должному, и поначалу невозможность купить еды в воскресенье очень удивляет. Спустя неделю уже учишься планировать покупки на свободную часть субботы, больше ценить время и, в общем-то, втягиваешься в приятный мюнхенский ритм.

Очень важная часть культуры — делать все в удовольствие. Мы говорили об этом на встречах с волонтерами многих организаций, руководительницами разных инициатив, и когда совершенно незнакомые люди, у которых мы остановились, демонстрировали чудеса гостеприимства (причем не нашего, иногда фамильярного, а вежливого и немного даже интровертированного, с точным ощущением личных границ), то было понятно, что это — от чистого сердца.

За неделю мы подружились со многими прекрасными людьми, получили огромную порцию вдохновения от личных историй, наладили контакты и обсудили возможности сотрудничества. Формальное общение чередовалось с неформальным, рабочие встречи превращались в беседы давних знакомых, атмосфера теплела ежечасно. Я уезжала со спокойным ощущением, что еще встречусь со многими из этих замечательных людей.

Про чистую обувь. Для меня цивилизованность, успех страны — это про чистую обувь. Когда в Украине не нужно будет чистить ботинки после недели городских прогулок, настанет новая эра процветания, реализации прав человека, научно-технического прогресса и всех земных благ. Я вообще очень идеализирую понятие чистой обуви, но как бы там ни было, ощущение достатка и безопасности, в сочетании с закрытыми базовыми потребностями, сильно влияют на гуманистические тенденции в обществе.

О программном наполнении. Мы «развивались» преимущественно с 10 утра до 10 вечера, по 3-4 рабочих встречи в день, с перерывами на обед и ужин. Иногда мы слишком уставали и встречи становились менее конструктивными, но, по большей части, такой плотный график был оправдан — столько всего нужно успеть! Организм быстро перестраивается, и к концу недели в Мюнхене, держать темп стало достаточно просто.

Для меня все встречи были в разной степени, но полезными, они внесли ясность в какие-то личные цели по развитию, в подбор методов, которыми мы пользуемся, помогли изменить взгляды на привычные вещи, освежили восприятие. Я не буду выделять какие-то отдельные моменты, потому что не хватит дня, чтобы все описать — настолько насыщенно и продуктивно пролетела неделя. Уйдут часы, чтобы обо всем рассказать близким.

Вдохновение. Мой самый главный момент этой поездки — вдохновение. Очень часто ты технически знаешь как, но не знаешь — зачем. Я знала, в общем-то, зачем, но не всегда могла сформулировать это для себя. Благодаря мюнхенскому опыту я ощутила, чем хочу заниматься, сколько я готова делать в удовольствие, и с чего могу начать уже сейчас.

Координатор проекта Уве отметил, что плоды нужно собирать спелыми, начиная с ближних, до которых легко дотянуться. И уже вижу такие фрукты, так что дело за малым!

Денис Гончаренко, Вінниця

Я почну з самого початку. Я давно мріяв побувати за кордоном і саме в Мюнхені. Мені страшенно сподобалася подорож, з моменту, коли я сів в літак. Я дуже хвилювався і боявся, тому що я перший раз летів в літаку, але це не так і страшно. Мені здається, страшніше їздити в наших маршрутках.

Мені сподобалося як нас зустріли Стас і Каміль, радісно і теплом, та люди в яких ми жили. Дуже пощастило гостювати в Лоренса, який гостинно мене прийняв в себе вдома і з яким мені було легко спілкуватися, тому що він знає російську мову. Вечорами в нас були дуже цікаві дискусії.

Надзвичайно сподобалося спілкуватися з координатором тижня Уве, він дуже добрий і щирий. Думаю, що на таких людей варто рівнятися, бо він постійно працює над тим, щоб ЛГБТ-людям в Мюнхені жилося безпечно.

Весь цей тиждень я милувався містом, я зрозумів що хочу сюди ще раз повернутися. Мюнхен — красиве і дуже затишне місто. Я ходив його вулицями і дивувався тим, як можна жити, і бачив, до чого нам потрібно прагнути та розвиватися. Чудувався тим, що на вулицях міста можуть хлопці триматись за руки, цілуватися, проявляти своє кохання один до одного. І це чудово! Коли я бачив, що хлопець цілує або обіймає свого партнера, хотілось плакати від того, що в нас так не можна. Особливо мені сподобалося те, що в Мюнхені дуже і дуже багато людей, які їздять на велосипеді, а самі велосипеди наскільки різні, що я багато яких навіть й не бачив ніколи.

Вразило те, що в Мюнхені дуже багато ЛГБТ-організацій, які займаються різними групами людей, і що кожна організація займається як розвитком, так і соціалізацією ЛГБТ-людей. Наприклад, SUB — чудова організація: великі та просторі кімнати, бар, консультації, а найголовніше, що цей центр зібрав під своїм дахом таку велику кількість чудових волонтерів. LeTra — затишний та просторий офіс який під своїм дахом зібрав вражаючих людей та організаторів. ЛГБТ-архів, цікаве та потрібне місце де зберігається історія місцевого ЛГБТ-руху, і де можна черпати ідеї на майбутнє України. Гей-бари, ці прекрасні заклади, які дають змогу людям знайомитися та бути видимими. Я думаю, що людей, які на свій страх та ризик відкривають такі заклади, можна вважати ЛГБТ-активістами, які допомагають людям розвиватися, виходити з шафи та приймати себе.

Я дякую за можливість відвідати вашу країну і місто, ви здійснили мою мрію! Дякую всім, хто перекладали та представляли свої проекти, ви мене зарядили позитивними емоціями та ідеями, які я буду пробувати втілювати в наших, українських реаліях.

Ирина Ганенкова, Одесса

Я впервые участвовала в программе обмена волонтеров в Мюнхен Киев Квир. Мне очень понравилась неделя, которую нам организовали, все было структурировано, насыщено и увлекательно.

Каждая из встреч — это ценный опыт для меня, ведь благодаря всем людям, которые принимали в этом участие отдали мне частицу себя, своих знаний, умений и навыков.

Опыт, который я привезу с собой в свою страну дает мне понимание, что не стоит останавливаться, не смотря ни на что, стоит менять свое сознание и пытаться предоставить верную информацию остальным людям. Я очень благодарна вам за такую возможность. Я говорю вам «Danke schön» и «Auf Wiedersehnen»!

Ольга Онипко, Запорожье

Неделя безопасности, свободы, уважения и комфорта — это неделя в Мюнхене по программе Мюнхен Киев Квир!

Хочу начать с приезда в город. Первое, что я заметила — это люди. Люди Германии отличающиеся от украинских людей… Из основного, что для себя отмечу — это их подвижность, мобильность, взаимоуважение, толерантность, и внешне — практически все люди открыты, без сгорбленности и закрытых поз По приезду нас встретили очень приятно, дружелюбно и тепло. Отдельное впечатление — это транспорт в городе, велодорожки и уважение к пешеходам, велосипедистам, и в целом к людям.

Мы приехали в ЛеТРу (центр для лесбиянок и трансгендерных людей), там нас представили, познакомили с волонтерами и координатором программы Уве. Нас заботливо покормили традиционной едой, распределили, познакомив с хостес. У нас было достаточно времени поговорить, познакомиться. На следующий же день хостес нас заботливо привезли в центр для геев Суб, нам представили рекомендованную программу всех дней, поинтересовались есть ли у нас еще пожелания дополнительной информации, учитывали наши запросы и пожелания. Все дни проходили с взаимным глубоким уважением и принятием.

Было огромное количество невероятных открытий. Для меня, как для украинки, особенно приятным открытием была осознанность немцев. Их понимание волонтерства и полное понимание того, что и для чего они делают. Уникальным опытом и информацией была структура и продуманная работа в разных сферах и организациях. Поразил подход к целям в самом комьюнити, насколько он грамотный в каждой из организаций.

Огромным достижением считаю то, что в Мюнхене есть политическая ЛГБТ-партия, их связи и возможность влиять на уровне города, говорить о своих потребностях и быть услышанными. И хоть за этим стоит немалое количество времени, труда и методичной работы, это вдохновляет, восхищает и вызывает мотивацию двигаться в своей стране в подобной динамике.

Когда увидела такое количество проектов которые решают практически все вопросы ЛГБТ-людей — это просто окрыляет!

Побывать в Мюнхене — это как подышать горным воздухом, это ощущение безопасности, свободы, перезагрузки и большой радости от этих ощущений.

Я уехала с чувством огромной благодарности за такую возможность, за такую заботу, за искреннее желание поделиться всеми этими знаниями. В этом городе и благодаря этой программе, я впервые ощутила насколько важно и ресурсно ощущать себя в безопасности. Эта поездка навсегда будет ассоциироваться с фразой из одной песни: «Я горжусь, что я человек»!

Олександр Квак, Ужгород

Мюнхен — це слово стало для мене уособленням того, до чого ми повинні прагнути та як ми повинні жити в суспільстві, завдяки програмі для волонтерів «Community building and voluntary work» від «Гей-Альянс Україна» та Мюнхен Київ Квір. Команда з семи активістів, в складі якої був і я, на тиждень полетіла в найбільше південне місто Німеччини — Мюнхен для того, щоб побачити як живуть там ЛГБТ-люди, які в них є організації, і що вони зробили для того, щоб місто та й вся країна стала саме такою.

Найперше, що нас вразило після прильоту в Німеччину — це масштаб аеропорту. Нам довелось їхати підземним потягом для того, щоб отримати наш багаж. Після того, як забрали свій багаж та пройшли контроль, нас при виході зустріли Стас Міщенко та Каміль. Це була дуже тепла зустріч, так, начебто зібралися добрі друзі. Ми одразу ж поїхали електричкою до Мюнхена, а саме в комьюніті-центр для лесбійок «ЛеТРа», де нас дуже тепло зустріли наші хостеси та хостески, членкині «ЛеТРи», а також Уве — людина, яка була у витоків ЛГБТ-руху в Мюнхені, яка своїм активним способом життя, своїм натхненням та оптимізмом, надихала нас протягом всього тижня. Ми смачно повечеряли в цьому дружньому колі, познайомилися, поділилися планами на майбутнє та роз’їхалися по своїм новим домівкам. На мене чекала дуже приємна несподіванка — моїми хостами були Каміль та його хлопець Герман, які жили в центрі міста, зовсім близько від «ЛеТРи». Забігаючи наперед напишу, що це район, в якому розташовувалися комьюніті-центри для геїв, лесбійок, ЛГБТ-молоді, гей-клуби та ресторани для геїв. Каміль — прикольний та життєрадісний хлопець-блогер з Росії, який переїхав в Мюнхен п’ять років тому і там вже почувається, як вдома. Я йому та його хлопцеві неймовірно вдячний за теплий прийом, турботу та гостинність.

Наступного дня ми збиралися в комьюніті-центрі для геїв «Sub», куди мене після сніданку провів Каміль. Сказати, що я був вражений — це нічого не сказати. Там є все — від бібліотеки та кімнат для різних зібрань та ЛГБТ-хору, до затишного бару з панорамними вікнами, де ввечері збирається багато хлопців, знайомляться, спілкуються. Це для мене було як одкровення. Защемило серце і майже наверталися сльози, як згадав ситуацію в Україні. Я завжди мріяв про такий центр у нас, де б проводилися різні події, куди б я міг прийти з хлопцем ввечері на пиво, поспілкуватися з такими як я, бути собою, нікого не остерігаючись. Мені цього завжди дуже не вистачало…

…Остання ніч в Мюнхені. Завтра вже виліт. Завтра повертаємось в Україну, де знову чекає ворожий (не хотів застосовувати це слово) для нас світ. Ми виросли в цьому ворожому світі. Зціпивши зуби, кожен день стикалися з його підступними пазурами, з його несправедливістю та неприйняттям. Ми виросли мужніми й загартованими. Настав час змінити цей світ. Ми команда тих, хто буде будувати новий світ, толерантний світ, де кожен матиме рівні права, де не буде насильства й дискримінації. Буде не легко, на нас чекатимуть сотні перепон, в нас будуть втрати, дехто вигоратиме, пробиваючи кам’яну стіну старого ладу, та ми прорвемось. Ми повинні старий світ змінити заради наступних поколінь. І ми це зробимо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.